Ласло IV Половець
| Ласло IV | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1272 — 1290 | ||
| Попередник: | Іштван V | |
| Наступник: | Андраш III | |
| Народження: | 5 серпня 1262 року невідомо | |
| Смерть: | 10 липня 1290 року (27 років) Керешсег, Угорське королівство | |
| Поховання: | Чанад | |
| Країна: | Угорщина | |
| Партія: | політик до появи політичних партійd | |
| Рід: | Арпади | |
| Батько: | Іштван V | |
| Мати: | Єлизавета | |
| Шлюб: | Єлизавета Сицилійська | |
| | ||
Ласло IV, або Владисла́в IV (угор. IV. László, 1262 — 10 липня 1290) — король Угорщини (1272—1290). Представник династії Арпадів. Син угорського короля Стефана V від половецької князівни Єлизавети. Онук короля Бели IV. Прізвисько — По́ловець (угор. Kun, від половецького походження матері).
Імена
- Ласло (угор. László)
- Ладислав (хорв. і словац. Ladislav)
- Владислав (церк.-слов. Владиславъ)
Біографія
Владислав народився в родині угорського короля Стефана V та Єлизавети Половчанки, яка була донькою половецького хана Котяна, вождя племен, що мешкали в степах південної України та були союзниками руських князів. половці якими правив Котян після монголо-татарської навали, в 1246 році переселилися в Угорщину за запрошенням короля Бели IV. Щоб укріпити родинні зв'язки з колишніми ворогами Бела IV одружив свого сина Стефана з дочкою Котяна, Єлизаветою.
Ласло було тільки 10 років, коли його викрав бунтівний магнат Гункелед. Він усе ще перебував у полоні, коли успадкував трон Угорщини після смерті свого батька Іштвана V. За малоліття короля в Угорщині йшла боротьба за владу між впливовими родами Аба та Гуткелед. 1277 року з'їзд прелатів, шляхти та половців оголосив його повнолітнім.
У суперництві між королем Німеччини Рудольфом I та королем Богемії Пржемислом Отакаром II Ласло підтримав німецького короля. Допомога угорців Рудольфу мала вирішальне значення в його перемозі над своїм ворогом у битві на Моравському полі 1278 року.
1279 року Ласло надав автономію поселенням в угорських областях Куманія і Язигія, де компактно проживали половці (кумани) і яси (язиги)[1].
Навести лад в Угорщині Ласло IV не вдалось. У країні було багато половців, значна частина яких усе ще була язичниками. Ласло обіцяв папському легату, що наверне їх до християнства і змусить жити в будинках, а не в шатрах, однак сам схилявся до кочового способу життя. Як наслідок, папський легат відлучив його від церкви й наклав на Угорщину інтердикт. Ласло прогнав свою дружину Ізабелу, доньку сицилійського короля, з якою його одружили, ще коли йому було 8 років, і віддавав перевагу половецьким коханкам. 1285 року країну спустошили ординці ханів Тула-Буги й Ногая. Чимало угорців звинувачували короля в тому, що це він привів орду на угорські землі.
Попри свою підтримку половців і конфлікт з давніми угорськими родами й Святим престолом Ласло IV вбили половецькі змовники. Його спадкоємцем став Андрій III Венецієць, останній король Угорщини з династії Арпадів.
Сім'я
Докладніше: Арпади
- Батько: Стефан V Арпад
- Матір: Єлизавета Куманська
Родовід
Ласло IV веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських Мстислава Великого та Володимира Мономаха.
| 16. Бела III | ||||||||||||||||
| 8. Андрій ІІ | ||||||||||||||||
| 17. Аґнеса Антіохійська | ||||||||||||||||
| 4. Бела IV | ||||||||||||||||
| 18. Бертольд IV | ||||||||||||||||
| 9. Гертруда Меранія | ||||||||||||||||
| 19. Аґнеса Лужицька | ||||||||||||||||
| 2. Стефан V Арпад | ||||||||||||||||
| 20. Manuel Laskaris | ||||||||||||||||
| 10. Феодор I Ласкаріс | ||||||||||||||||
| 21. Іванна Каратзаїна | ||||||||||||||||
| 5. Марія Ласкарина | ||||||||||||||||
| 22. Олексій III Ангел | ||||||||||||||||
| 11. Анна Ангеліна | ||||||||||||||||
| 23. Євфросинія Дукена Каматирена | ||||||||||||||||
| 1. Владислав IV Король Угорщини | ||||||||||||||||
| 12. Сутой | ||||||||||||||||
| 6. Котян | ||||||||||||||||
| 3. Єлизавета Половчанка | ||||||||||||||||
Примітки
- ↑ Józsa Hévizi. Autonomies in Hungary and Europe: A Comparative Study. Corvinus Society, 2004. P. 19.
Джерела
- Simon of Kéza: The Deeds of the Hungarians (Edited and translated by László Veszprémy and Frank Schaer with a study by Jenő Szűcs) (1999). CEU Press. ISBN 963-9116-31-9.
- The Hungarian Illuminated Chronicle: Chronica de Gestis Hungarorum (Edited by Dezső Dercsényi) (1970). Corvina, Taplinger Publishing. ISBN 0-8008-4015-1.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ласло IV Половець
|
