Оборона Криму (1941—1942)

Східноєвропейський

театр воєнних дій Другої світової війни

1939—1940
Польща (1939) — Фінляндія — Балтійські країни —Бессарабія
1941
Вторгнення в СРСР — Карелія — Заполяр'я — Ленінград — Ростов — Москва — Крим
1942
Харків (2) — Ржев — «Блау» — Сталінград — Кавказ
1943
Воронеж-Харків — Харків (3) — Курськ — Смоленськ — Донбас — Дніпро — Київ (2)
1944
Правобережна Україна — Ленінград-Новгород — Нарва — 1-а Ясси-Кишинів — Білорусь — Львів-Сандомир — 2-а Ясси-Кишинів — Східні Карпати — Країни Балтії — Белград — Курляндія — Будапешт
1945

Вісла-Одер — Східна Пруссія — Східна Померанія — Відень — Берлін — Прага

п о р Битва за Крим (1941—1944)

Крим (1941) — Севастополь — Керч-Феодосія — «Полювання на дрохв» — Судакський десант — Керч-Ельтиген — Оборона Аджимушкайських каменярень — Десант на мис Тархан — Десант в Керченський порт — Крим (1944)

Битва за Крим (24 вересня 1941 — 9 липня 1942) — бойові дії радянських та німецьких і румунських військ у Криму в ході Другої світової війни.

Кримська оборонна операція 1941 велася 18 жовтня — 16 листопада військами П'ятдесят першої армії і Приморської армії у взаємодії з Чорноморським флотом. У середині жовтня німецьке командування зосередило для наступу на Крим 7 піхотних дивізій 11-ї армії, румунський гірський корпус і значні сили авіації. Крим обороняли 4 кавалерійські і 12 стрілецьких дивізій 51-ї армії (генерал-полковник Ф.Кузнєцов) і Приморської армії (ген.-майор І.Петров). На найбільш уразливому півн. напрямку займали оборону 5 д-зій — 4 на Ішунських позиціях і 1 на Чонгарському перешийку. Ворог перейшов у наступ 18 жовтня, гол. удару завдали війська нім. 11-ї армії через Перекопський перешийок, допоміжного — частини румунів. гірського корпусу через Чонгарський міст. Використовуючи кількісну перевагу сил, ворог до 20 жовт. прорвав Ішунські позиції (поблизу с. Ішунь; нині село Красноперекопського р-ну АР Крим). Війська Червоної армії (див. Радянська армія) опинилися в загрозливому становищі. Для поліпшення управління військами в Криму Ставка Верховного Головнокомандування об'єднала діючі там сухопутні й мор. сили, створивши 22 жовт. командування військ Криму на чолі з віце-адміралом Г.Левченком, підпорядкувавши йому 51-шу і Приморську армії та Чорноморський флот. Ведучи безперервні важкі бої, Примор. армія змушена була відійти до м. Севастополь, 51-ша армія, ослаблена в боях, не змогла зупинити ворога на Керченському п-ові й відійшла до м. Керч, а 16 листоп. була евакуйована через Керченську протоку на Таманський півострів.

Оборонні бої майже на місяць скували в Криму велике угруповання ворожих сил, таким чином давши можливість організувати оборону Таманського півострова.