Bristol Buckmaster
| Bristol Buckmaster | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | навчальний літак |
| Перший політ: | 27 жовтня 1944 |
| Прийнятий на озброєння: | 1945 |
| На озброєнні у: |  Королівські ВПС Великої Британії |
| Розробник: | Bristol Aeroplane Companyd |
| Виробник: |  Bristol Aeroplane Company |
| Всього збудовано: | 112 |
| Конструктор: | Bristol Aeroplane Companyd |
| Екіпаж: | 3 особи |
| Максимальна швидкість (МШ): | 566 км/год |
| Бойовий радіус: | 3219 км |
| Бойова стеля: | 9145 м |
| Довжина: | 14,15 м |
| Висота: | 5,33 м |
| Розмах крила: | 21,89 м |
| Площа крила: | 65,77 м² |
| Порожній: | 10 433 кг |
| Максимальна злітна: | 15 286 кг |
| Двигуни: | 2 × Bristol Centaurus VII |
| Тяга (потужність): | 2520 к.с. (1879 кВт) |
| | |
 Bristol Buckmaster у Вікісховищі | |
Бристоль Бакмастер (англ. Bristol Buckmaster) — британський двомісний навчальний літак завершальних етапів підготовки пілотів. «Бакмастер» мав близькі характеристики до реальних легких бомбардувальників і штурмовиків Королівських ВПС Великої Британії і дозволяв навчання на високих швидкостях і навантаженнях на крило.
Історія
В воєнний час більший пріоритет було виділено розробці і виробництву бойових літаків, а навчальні літаки на озброєнні залишались або передвоєнних розробок, або модифікацій бойових літаків. Тому до 1944 року в ВПС Великої Британії не виявилось сучасних літаків для навчання пілотів легких бомбардувальників. Як відповідь міністерство авіації видало специфікацію T.13/43 на створення такого літака. Компанія Bristol вже мала схожі розробки, зокрема Bristol Bolingbroke, модифікацію Bristol Blenheim, який виготовлявся в Канаді і успішно використовувався як навчальний. Конструктори вирішили піти схожим шляхом і як основу для створення навчального «Типу 166», майбутнього «Бакмастера» (англ. Buckmaster) було взято наступника «Бленхейма» — Bristol Buckingham.
Прототип «Бакмастера» вперше здійнявся в повітря 27 жовтня 1944 року, незабаром був готовий і другий. Обидва були конвертовані на базі майже завершених Bristol Buckingham. Останньому не дуже пощастило і його замовлення було скасовано, коли 150 літаків ще знаходились на різних стадіях побудови. Частину «Бекінгемів» було завершено в вигляді вантажної модифікації, а 110 було завершено в вигляді «Бакмастерів».
Декілька «Бакмастерів» використовувались в 8-й ескадрильї як зв'язкові, але абсолютна більшість застосувались для навчання майбутніх пілотів Bristol Brigand і схожих літаків. В цій ролі вони прослужили до середини 50-их років, після чого були зняті з озброєння.[1]
Тактико-технічні характеристики
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]
Технічні характеристики
- Екіпаж: 3 особи
- Довжина: 14,15 м
- Висота: 5,33 м
- Розмах крила: 21,89 м
- Площа крила: 65,77 м ²
- Маса порожнього: 10 433 кг
- Максимальна злітна маса: 15 286 кг
- Двигуни: 2 × Bristol Centaurus VII
- Потужність: 2 × 520 к.с. (1879 кВт.)
Льотні характеристики
- Максимальна швидкість: 566 км/год на висоті 3660 м
- Дальність польоту: 3219 км
- Практична стеля: 9145 м
Література
- Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Bristol Buckmaster
Примітки
- ↑ а б Monday, 1984, с. 70.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
