Pax Americana
Pax Americana (латинізація сучасного лінгвістичного терміна «Американський світ») — стилістичний термін на позначення періоду економічної та суспільно-політичної стабільності, який склалася спочатку в Західній Півкулі, а після закінчення Другої світової війни й в усьому світі й характеризувався політичним, культурним та економічним домінуванням США. На противагу до неї існував й СРСР, який став центром Pax Sovietica (Радянський світ). Американське домінування було свого роду аналогом стародавньої Римської імперії за часів найвищого розквіту, яка сформувала свій Pax Romana. Термін Pax Americana пов'язаний, і багато в чому став наступником Pax Britannica (1815—1914), періоду британської гегемонії в світі.
Роль США, як домінантної сили у світі, багато в чому пояснювалась тим, що ця країна не постраждала від руйнівних наслідків Другої світової війни і змогла легко поширити свій вплив в країнах Заходу. Багато в чому роль США після 1945 була навіть значнішою, ніж після розпаду СРСР в 1991 році. Однак, попри міцні економічні зв'язки між країнами, які складали Pax Americana, між ними були й розбіжності — в першу чергу з Францією, яка намагалась вести самостійну політику всупереч США.
Походження світоустрою
Pax Americana виник частково завдяки прямому впливу Сполучених Штатів, але, що більш важливо, завдяки міжнародним інституціям, що підтримуються американським капіталом і дипломатією.
Однополярний світовий порядок, що виник після розпаду Радянського Союзу, не можна порівняти з вигідним становищем Сполучених Штатів у 1945 році, яке поважав розвинений світ. На той час вони домінували у половині світового виробництва, володіли 80 відсотками світового золотого запасу і були єдиною ядерною державою у світі. Вже будучи найбільшою економікою світу, Сполучені Штати закінчили Другу світову війну з практично неушкодженою та ефективною інфраструктурою і дуже сильними збройними силами. Старий Світ, чиї життя, інфраструктура і капітал були катастрофічно зруйновані у Другій світовій війні, а імперіалізм вичерпав себе, був, однак, переможцем і переможеним одночасно.
Японія, яку Сполучені Штати сильно обложили і реструктуризували за допомогою таких програм, як План Маршалла, ставала все більш зобов'язаною економічно об'єднавчим оборонним зв'язкам, падінню залізної завіси і закінченню холодної війни. Завдяки американській підтримці Європа та Японія змогли не лише швидко відновити свою виробничу інфраструктуру, але й посилити міжнародну співпрацю, як у випадку з Європейським об'єднанням вугілля та сталі, або іншими формами міжнародного співробітництва.
Але, попри вигідні умови вільної торгівлі, культурна відраза до традиційної імперії (навіть без власних колоніальних інтересів), а також тривожна небезпека комунізму в Китаї та вибуху першої радянської атомної бомби призвели до того, що історично ізоляціоністські Сполучені Штати були дуже зацікавлені в розвитку багатосторонніх інституцій для встановлення світового порядку на їхньому боці.
- Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк (Міжнародний банк реконструкції та розвитку), частина Бреттон-Вудської системи міжнародного фінансового управління і, крім того, індексація цін на валюту до долара США, яка тривала до початку 1970-х років.
- НАТО, Договір про спільну оборону атлантичних держав, угоди про спільну оборону з Японією та Південною Кореєю, а також менш всеосяжна Організація Договору про Південно-Східну Азію (СЕАТО). З падінням залізної завіси й закінченням холодної війни Сполучені Штати зберегли значні військові контингенти в Європі і Східній Азії.
- Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), протокол про нормалізацію і зниження торговельних тарифів.
- ООН, але особливо право вето постійних членів Ради Безпеки.
На думку деяких критиків, ці програми та організації є інструментами впливу американської влади або державної політики, або ж ними погано керують і вони мають згубний вплив на деякі держави. Інші обурюються залежністю своїх країн від військового захисту США, незгодою з політикою США або присутністю американських військ. Здатність Сполучених Штатів діяти як "світовий жандарм" обмежена історичною відразою їхніх громадян до зовнішніх воєн. З усім тим, інститути, що стоять за Pax Americana, наполегливо продовжують діяти й на початку 21 століття.
Pax Americana як імперіалізм
Тривала ізоляціоністська історія Сполучених Штатів зменшилася лише після великих потрясінь, пов'язаних з іспано-американською війною, Першою світовою війною, Другою світовою війною, Холодною війною та різними конфліктами з недержавними акторами після Холодної війни. Говард Зінн і Ноам Хомський стверджують, що Сполучені Штати шукали або знайшли свою так звану імперіалістичну роль самостійно, спираючись на свій статус світової наддержави. У будь-якому випадку, термін «ізоляціоніст» застосовується в цьому контексті на світовій арені; Сполучені Штати ніколи не були ізоляціоністами, залишаючись у своїй сфері впливу з поваги до західної півкулі і залишаючись посередині в конфліктах в цій частині світу.
Наприкінці 19 століття між імперіалістичними та ізоляціоністськими групами точилися запеклі переговори. У той час улюбленими країнами імперіалістичних груп були контрольовані США Гаваї та Філіппіни. Традиційна американська політика, включаючи політику Семюеля Гомперса та Ендрю Карнеґі, полягала в тому, щоб уникати зовнішніх зв'язків. У той час слово «імперіалістичний» мало позитивну конотацію для її прихильників і негативну - для опонентів. Коли Теодор Рузвельт обійняв посаду президента після вбивства Вільяма Мак-Кінлі в 1901 році, він прискорив ізоляціоністську політику Мак-Кінлі в напрямку осі глобального іноземного втручання.
Pax Americana і глобалізм
Однією з відмінностей Pax Americana від попереднього «миру наддержав» є зростаючий вплив транснаціональних корпорацій та неурядових організацій на світову політику. Ці організації розширюють свій вплив у різних країнах за допомогою «глобальних стандартів», які просувають США. Крім того, оскільки глобалізм під проводом США пов'язаний із занепадом американської промисловості та економічним розвитком країн, що розвиваються, таких як Китай, а також призвів до ослаблення США, глобалізм викликав обурення традиційних консерваторів у США.
Військові інтервенції США з 1945 року
- Китай: 1945-46
- Корея: 1950-53
- Китай: 1950-53
- Гватемала: 1954
- Індонезія: 1958
- Куба: 1959-60
- Гватемала: 1960
- Конго: 1964
- Перу: 1965
- Лаос: 1964-73
- В'єтнам: 1961-73
- Камбоджа: 1969-70
- Гватемала: 1967-69
- Гренада: 1983
- Лівія: 1986
- Сальвадор: 1980-ті
- Нікарагуа: 1980-ті
- Панама: 1989
- Ірак: 1991-99
- Судан: 1998
- Афганістан: 1998
- Югославія: 1999
- Афганістан: 2001
- Ірак: 2003
- Лівія: 2011
- Ірак: 2014
- Сирія: 2015
Див. також
- Pax Romana
- Pax Assyriaca
- Pax Britannica
- Pax Europaea
- Pax Mongolica
- Pax Sinica
Література та джерела
- Ankerl, Guy (2000). Global communication without universal civilization. Coexisting Contemporary Civilizations: Arabo-Muslim, Bharati, Chinese and Western. INU Societal Research. Т. 1. Geneva: INU Press. с. 256—332. ISBN 978-2-88155-004-1.
- Brown, Michael E. (2000). America's Strategic Choices. Cambridge, MA: MIT Press. ISBN 9780262265249.
- Burton, Paul J. (2013). Pax Romana/Pax Americana: Views of the "New Rome" from "Old Europe", 2000–2010. International Journal of the Classical Tradition. 20 (1–2): 15—40. doi:10.1007/s12138-013-0320-0.
- Clarke, Peter. The last thousand days of the British empire: Churchill, Roosevelt, and the birth of the Pax Americana (Bloomsbury Publishing, 2010)
- Gottlieb, Gidon (1993). Nation against State: A New Approach to Ethnic Conflicts and the Decline of Sovereignty. New York: Council on Foreign Relations Press. ISBN 9780876091562.
- Hull, William I. (1915). The Monroe Doctrine: National or International. New York: G.P. Putnam.
- Kahrstedt, Ulrich (1920). Pax Americana; ein historische Betrachtung am Wendepunkte der europäischen Geschichte [Pax Americana, a historical look at the turning points in European history] (нім.). Munich: Drei Masken Verlag.
- Kiernan, V. G. (2005). America, the New Imperialism: From White Settlement to World Hegemony. London: Verso. ISBN 9781844675227.
- Kupchan, Charles (2002). The End of the American Era: U.S. Foreign Policy and the Geopolitics of the 21st-century. New York: A. Knopf.
- Layne, Christopher (2012). This Time It's Real: The End of Unipolarity and the Pax Americana. International Studies Quarterly. 56 (1): 203—213. doi:10.1111/j.1468-2478.2011.00704.x. JSTOR 41409832.
- LaFeber, Walter (1998). The New Empire: An Interpretation of American Expansion, 1860–1898. Ithaca, NY: Cornell University Press. ISBN 978-0801485954. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 16 квітня 2022.
- Louis, William Roger (2006). The Pax Americana: Sir Keith Hancock, The British Empire, and American Expansion. Ends of British Imperialism: The Scramble for Empire, Suez and Decolonization: Collected Essays. London: I.B. Tauris. с. 999+. ISBN 9781845113476.
- Mee, Charles L. The Marshall Plan: The launching of the pax americana (New York: Simon and Schuster, 1984)
- Narlikar, Amrita; Kumar, Rajiv (2012). From Pax Americana to Pax Mosaica? Bargaining over a New Economic Order. The Political Quarterly. 83 (2): 384—394. doi:10.1111/j.1467-923X.2012.02294.x.
- Nye, Joseph S. (1990). Bound to Lead: The Changing Nature of American Power. New York: Basic Books. ISBN 9780465007448.
- Snow, Francis Haffkine (1921). American as a World Tyrant: A German Historian's Attempt to Prove That Europe is Becoming a Serf of the United States. Current History. 13.
- Steve Fine, Pax Americana. neighborsforpeaceandjustice.com, October 2002 (broken)
- Richard M. Ebeling, "The Dangers and Costs of Pax Americana. December 2002.
- Graham Barrett, «Imagining the Pax Americana [Архівовано 4 травня 2007 у Wayback Machine.]», The Age, April 17, 2003
Посилання
- The end of the Pax Americana? [Архівовано 16 квітня 2022 у Wayback Machine.] by Michael Lind
- Why America Thinks it Has to Run the World [Архівовано 19 квітня 2022 у Wayback Machine.] by Benjamin Schwarz
- It's Over, Over There: The Coming Crack-up in Transatlantic Relations [Архівовано 16 квітня 2022 у Wayback Machine.] by Christopher Layne
- War in the Contest for a New World Order [Архівовано 16 квітня 2022 у Wayback Machine.] by Peter Gowan
- So it must be for ever [Архівовано 14 грудня 2019 у Wayback Machine.] by Thomas Meaney
- Instrumental Internationalism: The American Origins of the United Nations, 1940–3 [Архівовано 9 березня 2022 у Wayback Machine.] by Stephen Wertheim
- What are we there for? [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] by Tom Stevenson
- Peter Gowan interview on U.S. foreign policy since 1945, Interview with Against the Grain
 | Це незавершена стаття з політології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
| |||||||||||||||||||||
| ||||||||
|
